Давно відомо, що сцени насильства та жорстокості, що розповсюджуються у ЗМІ чи фільмах, провокують прояв агресії у реальному світі.
Незважаючи на нагальність цієї проблеми, сам механізм цього впливу був не до кінця вивчений. Залишалося до кінця незрозумілим, що саме відбувається у нас в голові при перегляді сцен насильства.
Вчені з Національного інституту здоров'я та Школи медицини гори Сінай спробували знайти відповідь на це запитання. Результати їхньої роботи були опубліковані в журналі громадської наукової бібліотеки PLoS One.
Спочатку існувало припущення, що реакція на сцени насильства залежить від ступеня агресивності самої людини. Тобто якщо в нього певною мірою розвинені агресивні риси поведінки, то його мозок оброблятиме сцени насильства інакше, ніж мозок неагресивних людей.
Цю теорію було підтверджено під час спостереження за 54 добровольцями.
Виявили, що реакція людини на сцени насильства залежить від особливостей головного мозку людини. Також стало відомо, що з урахуванням індивідуального рівня агресії активність мозку людей, які переглянули сцени насильства, відрізняється від активності мозку людей, які не дивилися такі сцени.
Після відповідей на тестові питання добровольці були поділені на дві групи.
Одна група складалася з людей із підвищеним рівнем агресії, включаючи випадки прояву фізичного насильства у минулому.
Друга група складалася з людей, чий рівень агресивності був дуже низьким.
Дослідження тривало три дні, протягом яких учасникам експерименту показували сцени, що містять різний рівень емоційного навантаження. Перший день був відзначений показом відвертих сцен насильства (розстріли, бійки тощо). На другий день демонструвалися емоційні сцени, але без насильства. Третього дня учасникам не показувалося взагалі нічого.
Вивчення стану мозку проходило з допомогою сканування, яке містило вимір метаболічної активності мозку і маркерів функцій мозку. Також кожні 5 хвилин замірявся кров'яний тиск, і кожні 15 хвилин проводилося опитування самопочуття.
Учені виявили, що під час так званого стану блукання розуму, коли відео з елементами насильства не демонструвалося, у учасників групи з агресивними рисами спостерігалася надзвичайно висока активність мозку. Тобто добровольці з агресивними нахилами мали функціональну карту мозку, відмінну від їхніх неагресивних «колег».
Також було виявлено цікавий факт
А саме у той час, як проглядалися сцени насильства, агресивна група виявляла меншу активність, ніж неагресивна в галузі орбітофронтальної кори головного мозку. Ця область відповідає за контроль над бажаннями, за прийняття рішень. Учасники з агресивними рисами відчували себе більш натхненними, рішучими, менш сумними та нервовими під час перегляду насильницьких сцен у перший день, порівняно із просто переглядом емоційних сцен другого дня. Згодом кров'яний тиск агресивної групи під час перегляду насильницьких сцен поступово знижувався, тоді як у неагресивних учасників дослідження кров'яний тиск навпаки підвищувався.
За словами одного з авторів дослідження, Неллі Алії-Клейн, кандидата медичних наук та доцента кафедри неврології та психіатрії в Інституті мозку Фрідмана та Школи медицини гори Сінай, реакція людини на оточення залежить від стану його мозку. Агресія не виникає раптово та спонтанно, її розвиток відбувається разом із розвитком нервової системи починаючи з дитячого віку. З роками ця тенденція лише зміцнюється, стаючи у зрілому віці більш вираженою. У цьому полягає суть відмінності агресивних людей від неагресивних. Це стосується не лише агресивних проявів, а й усього спектру інформації, яка виходить із ЗМІ і спонукає нас робити різні вчинки.
Вчені сподіваються, що результати цих досліджень дадуть викладачам можливість виявити дітей із агресивними рисами та навчити їх розуміти, яким чином агресивна інформація впливає на них. Також у майбутньому можливе створення програм для дітей, які дозволяють зменшити агресивність їхньої поведінки в майбутньому.
.jpg)
