Мігрень – це хронічне неврологічне захворювання, основним проявом якого є напади інтенсивного головного болю, що періодично повторюються.
Зазвичай ці болі локалізуються в одній половині голови і тривають від кількох годин до кількох діб.
Поширеність мігрені
.jpg)
Причини розвитку мігрені
Досі залишаються нез'ясовані деякі механізми виникнення мігрені, але встановлено, що головний біль при мігрені не пов'язаний із підвищенням артеріального, внутрішньочерепного та внутрішньоочного тиску, а також з травматичними, пухлинними захворюваннями, інсультом. І хоча велику роль у виникненні мігрені відіграє судинний компонент, нині велике значення у виникненні мігренозних нападів надається впливу серотоніну.
Як відомо, серотонін є біологічно активною речовиною, що впливає на різні аспекти функціонування організму людини: це і підтримка судинного тонусу, і передача нервових імпульсів, що також впливає на активність кори головного мозку та підкіркових структур. У людини серотонін утворюється в печінці з триптофану, який надходить в організм в основному з продуктами харчування, а потім у ході окисних процесів його метаболіти виводяться нирками.
Перед мігренозним нападом у крові різко зростає концентрація серотоніну, що веде до тимчасового спазму судин у певних ділянках мозку та викликає відповідні їм певні специфічні прояви, звані аурою. Причина різкого короткочасного зростання серотоніну досі не встановлена, але це викликає посилену продукцію у відповідь розщеплює його речовини МАО. І рівень серотоніну різко падає, викликаючи виражену дилатацію внутрішньомозкових та оболонкових судин, що супроводжується сильним пульсуючим головним болем. У міру нормалізації рівня серотоніну відзначається зниження інтенсивності головного болю.
Також у розвитку мігрені певну роль відіграють і вторинні чинники: зміна клітинного енергообміну та активація перекисного окислення ліпідів та інші.
Фактори, які провокують розвиток мігрені
• гормональні фактори (менструальний цикл, прийом оральних контрацептивів, замісної гормонотерапії)
• психологічні фактори (стрес, психічна та фізична перевтома)
• дієтичні фактори (нерегулярність харчування, деякі продукти харчування, що містять велику кількість тиранину – сир, шоколад, горіхи, риба, напої, що містять кофеїн), а також алкоголь. • сомногенні фактори (надмірність сну або недосипання)
• лікарські фактори (прийом нітрогліцерину, резерпіну, ранітидину)
• природні фактори (підвищена метеочутливість, різка зміна кліматичних поясів, вплив яскравого або мерехтливого світла, гучного шуму)
Основні клінічні прояви мігрені
Мігрень
Виділяють дві основні форми мігрені: мігрень без аури (проста мігрень) та мігрень з аурою (класична мігрень). Інші види мігрені (очна мігрень, геміплегічна мігрень, мігрень у дітей та підлітків) зустрічаються нечасто. Симптоматика мігрені настільки характерна, що діагностика має уточнюючий характер, ґрунтуючись на аналізі анамнестичних даних.
Мігрень без аури
Цю форму ще називають простою мігренню, і в основному вона проявляється періодичними нападами головного болю, середньої або високої інтенсивності, що носить пульсуючий характер, і зазвичай локалізованими в одній половині голови. Біль супроводжується нудотою та блюванням, фото- та фонофобією, посилюється при підвищенні розумового навантаження та фізичної активності. Навіть без лікування напад триває від кількох годин до кількох днів.
Мігрень з аурою
Цю форму також називають класичною мігренню, і вона проявляється комплексом симптомів, що характеризуються певною фазою перебігу мігренозних нападів:
• Фаза провісників, що виявляється почуттям вираженої втоми, емоційної нестійкості та дисфорії. Ця фаза зазвичай триває кілька годин.
• Фаза аури, що виявляється короткочасними різноманітними зоровими, нюховими, вегетативними та іншими сенсорними порушеннями у вигляді «туману перед очима», нюхових чи слухових галюцинацій, різноманітних тактильних відчуттів. Одночасно відзначається зниження концентрації уваги, може з'явитися запаморочення, нерідко спостерігається загальмованість та заціпеніння хворих.r />
•Больова фаза, що триває до кількох діб, проявляється наростаючим за інтенсивністю пульсуючим болем, який найчастіше на початку нападу локалізується у скроневій ділянці, а потім поширюється на інші відділи голови, як правило, обмежуючись однією половиною, рідше – захоплюючи іншу сторону. При цьому яскраве світло, гучні звуки, фізична активність різко посилюють її та супроводжуються світло-і звукобоязню. Тому пацієнти в цей період прагнуть усамітнитися в темній кімнаті, уникаючи контактів та намагаючись не рухатися. Іноді локальне охолодження чола або перетягування голови хусткою, рушником сприяють зниженню інтенсивності болю.
Післяприступний період настає при зниженні інтенсивності болю, хворі відчувають втому та розбитість, які змінюються глибоким сном, після якого самопочуття хворих відчутно покращується.
Протягом мігрені
Частота виникнення мігренозних нападів індивідуальна і може коливатися протягом життя від кількох разів на місяць до 1-2 разів на рік. Також різна та його інтенсивність. У тих випадках, коли напади різко частішають, говорять про «мігренозний статус», який може супроводжуватися виснажливим блюванням, що веде до зневоднення організму, порушення серцевої діяльності, розвитку брадикардії. В особливо тяжких випадках може розвинутися набряк мозку та внутрішньочерепна гіпертензія, і такий хворий потребує термінової госпіталізації. З віком інтенсивність та частота нападів зменшується. А при систематичному проведенні профілактичної терапії, а також виключенні факторів, що провокують мігренозні напади, пацієнтам з мігренню вдається покращити якість життя та підтримувати працездатність.
