Хворі з підозрою на лобово-скроневу деменцію (ЛВД) для з'ясування діагнозу мають пройти нейропсихіатричне, нейропсихологічне та нейровізуалізаційне обстеження.
При нейропсихологічному тестуванні пам'ять щодо збережена, орієнтація та згадка останніх особистих подій хороші, але результати тестів на антероградну пам'ять гетерогенні. Поширеним є зниження спонтанної словесної активності, такі хворі досить добре виконують проби за візуально-просторовими функціями, якщо мінімізуються організаційні моменти.
Шкала MMSE (міні-шкала оцінки психічного стану) Фольштейна є ненадійною для виявлення та моніторингу ЛВС, оскільки результати часто нормальні та демонструються особами, які потребують домашнього догляду.
Запропоновано декілька різних класифікацій для клінічного діагнозу захворювання. Перші критерії було розроблено 1994 року. Пацієнти демонстрували принаймні дві з таких ознак: втрата особистого контролю, дивні патерни харчування, персеверації або зміни настрою. Крім того, у них мало проявляється хоча б одне з таких: дисфункція виконавчих навичок лобового генезу, зниження мови та нормальна візуально-просторова орієнтація.
Фахівці також розробили інший набір діагностичних критеріїв ЛВД, розділили її на 3 синдроми-прототипи та намагалися їх уточнити для прискореної верифікації хвороби. Ось вони:
1. Розвиток поведінкових або когнітивних дефектів, що виявляються:
А) ранніми та прогресуючими змінами особистості, які характеризуються труднощами у модуляції поведінки, що часто спричиняє неадекватні реакції чи види діяльності;
В) ранніми та прогресуючими змінами мови, що характеризуються проблемами у висловлюванні, назві та розумінні слів.
2. Порушення, подані у пунктах 1А та 1В, які викликають достовірне порушення соціального та професійного функціонування.
3. Перебіг хвороби - поступово прогресуючий.
4. Розлади з пунктів 1А та 1В не викликані іншими неврологічними (наприклад, інсультом), психіатричними або системними захворюваннями.
Нейровізуалізація також корисна для розрізнення ЛВС та інших форм когнітивних розладів. Зазвичай структурна томографія показує атрофію лобової та передніх відділів скроневої частки, а функціональна – гіпоперфузію у цих зонах. МРТ показує лобно-скроневу атрофію як при прогресуючій афазії (ПА), так і лобному варіанті лобно-скроневої деменції (ЛВЛВС), причому в першому випадку - більше зліва, у другому - з обох сторін.
Наприклад, при ХА атрофічний фокус найбільш очевидний у медіальних відділах скроневих часток. При лвЛВД нейровізуалізаційні зміни видно переважно на пізніх стадіях захворювання. Згідно з останніми дослідженнями, за даними однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ), пацієнти з правостороннім лобовим ураженням відповідали діагностичним критеріям ЛВД частіше, ніж інші варіанти анатомічного розподілу патологічних змін.
Нейрохімічні порушення при цій хворобі відрізняються від того, що спостерігається при хворобі Альцгеймера (БА). В осіб із ЛВД існують доводи не тільки на користь невеликого холінергічного дефіциту, але й вираженого серотонінергічного. Активність ферментів ацетилхолінестерази та холінергічної ацетилтрансферази збережена. Дисфункції лише на рівні серотоніну пов'язані з імпульсивністю, дратівливістю, афективними змінами і порушеннями патернів харчування - типовими ознаками ЛВД.
Крім того, серотонінергічні системи пов'язані з лобовими частками, які часто уражаються при ЛВС. За допомогою методів функціональної нейровізуалізації засвідчено, що такі пацієнти мають рівень зв'язування цього медіатора у фронтальних зонах знижений.
Таким чином, ЛВС можна розглядати як переважно постсинаптичну патологію. При ній також є зміни моноамінергічних та дофамінергічних систем.
